Цієї зими ми дізнались, як виглядають наші міста в блекауті. Вони красиві готичні й вічні, вони надихають. Кожен з нас мріє, щоб його місто лишилось незайманим.
А в кожен будинок повернулись родини й життя.
Саша Чемеров:
«Пісня «Місто» була написана в перші дні пандемії, коли моя родина була за тисячі кілометрів від мене, саме як і зараз, але за інших обставин… Локдаун, війна, блекаут поступово стали нашою реальністю та розкидали розділені родини по всьому світу. Частина з них розійшлися назавжди, а інші стали тільки ближче, бо любов в розлуці найсильніша, найглибша. В поезії «Міста» знову читаються передбачення, пісня наче чекала моменту щоб заграти в такт серцю кожного українця.
Моя любов від страху тремтить,
Між нами ніч розірвала намисто.
Її душа як і моя болить
Вона кричить
Спи спокійно незаймане місто».