Іван Леньо:

«Дорогий мій Друже. Дорогий мій впертий і добрий Друже. Ти прийшов в це життя як світлий Янгол. Біля тебе було завжди тепло і драйвово. Ти завжди мріяв і робив. Ти знав чого хочеш, і був переконливим в своїй правоті. Ти був унікальним поєднанням справжнього воїна і справжнього поета. Ми написали з тобою «Подай Зброю», «Сила і Зброя», «Досить Сумних Пісень», «Свобода Наче Любов», «Мольфар», «Ті, Що Тримають Небо Над Різдвом». У нас залишилася одна пісня, яку ми мали видавати буквально на днях — «Не Покинь». Ніколи б не подумав, що саме вона стане прощальною в нашому з тобою житті. Я тебе любив, і люблю, і буду любити! Бо ти мій внутрішній голос. Ти був чесним і справжнім і дуже добрим. Дуже! І безкорисним. Глібич, дорогий, дай цигарку, будь ласка, сьогодні я закурю… Ти відірвав сьогодні шматок мого серця… Сука-війна».